Духовна подорож бердичівських паломників до православних святинь Києва

Дев’ятого серпня, коли Православна Церква вшановує пам’ять святого великомученика і цілителя Пантелеймона, з благословення благочинного Бердичівського округу, настоятеля Свято-Миколаївського собору архімандрита Варфоломія (Бойкова) група паломників здійснила духовну подорож до святинь Києва.

Сонце ще не показалося з-за обрію, як парафіяни головного храму міста, помолившись перед автобусною поїздкою, у супроводі представника паломницького відділу Бердичівського благочиння вирушили до столиці нашої держави – міста стародавньої культури, чудових пам’яток архітектури та героїчної історії, міста над Дніпром, овіяного сивою старовиною. Для паломників стольний град Київ – особливий та дивовижний. Тут стикаєшся з історією Православ’я...

О сьомій ранку паломники прибули у Феофанію і ступили на територію Свято-Пантелеймонівського жіночого монастиря, що з усіх боків оточений лісовими масивами. Панували тиша, спокій та умиротворення. Подорожуючі набрали кришталево-чистої прохолодної води з тамтешніх джерел. Невдовзі неспішно попрямували до собору великомученика і цілителя Пантелеймона, який заворожує красою у будь-яку пору року. Свята обитель – місце спокою та захисту для всіх, хто приходить сюди з молитвою, з проханнями про зцілення. Паломники схилилися перед святинями монастиря – чудотворною іконою Казанської Божої Матері, шанованими іконами Володимирської Божої Матері та Цілителя Пантелеймона, ковчегом із частками мощей великомученика Пантелеймона, Святителя Миколая, преподобного Серафима Саровського, священномученика Володимира Київського та преподобних отців Києво-Печерських. У день престольного празника Свято-Пантелеймонівського жіночого монастиря Божественну Літургію очолив митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин, якому співслужили архієпископ Яготинський Серафим, архієпископ Олександрійський і Світловодський Боголєп та єпископ Білогородський Сильвестр, ректор Київської духовної академії і семінарії, а також клірики й гості обителі у священному сані. За богослужінням молилася настоятелька монастиря ігуменя Єлисавета (Андреєва) із сестрами.

«Божественна Літургія справила неймовірне враження, – говорить Ірина Бокало, яка вперше взяла участь у паломницькій подорожі. – А яке у храмі оздоблення – велич, краса й благоліпність. Відчуваються любов, старанні труди і турбота черниць… Люди сповідалися й причастилися Святих Христових Таїн». Хресний хід об’єднав усіх молільників, і було відчуття духовного піднесення та соборності… Окроплені святою водою, віруючі раділи, немов діти… Згодом, занурившись у святе джерело із цілющою водою, отримавши заряд бадьорості та сил, паломники відправилися до Китаївської пустині, до Свято-Троїцького чоловічого монастиря. Підтверджена документами історія обителі починається з 1716-го року, і вже з 18-го століття Китаївська пустинь набула слави київського Афону, ставши місцем паломництва. Монастир знаходиться у затишному місці з мальовничими краєвидами. Бердичівські паломники увійшли через старовинні ворота… Припали у храмі до святинь, подали записки з молитовними проханнями, зупинилися біля могил блаженного Феофіла і стариці Досифеї. Китаївська пустинь – місце поховання багатьох подвижників Києво-Печерської лаври, а також місце, де віруючі знаходять благодать та отримують зцілення від духовних недугів. Бажаючі придбали літературу у церковній лавці і з думками про добре та вічне продовжили подорож.

Перед очима постав Свято-Покровський Голосіївський чоловічий монастир… У храмі паломники підійшли з молитвою до святинь… Із 1979-го до 1988-го року поряд із колишнім скитом, у невеличкому будинку, прожила останні свої земні роки блаженна монахиня Аліпія. Вона скромно несла свій хрест, звершуючи подвиг молитви і сповідництва. Дух Божий відкрив у матушки дар прозріння, дар одкровення про майбутнє, дар зцілення... Дивовижні випадки благодатної допомоги відбувалися за молитвами до монахині Аліпії за життя подвижниці, спостерігаються вони і після її смерті. У невеликій усипальниці під храмом на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело» спочивають мощі блаженної стариці. Цього дня тут звучала заупокійна молитва, служили панахиду… Матушка Аліпія залишила заповідь: «Приходьте до мене, кричіть, і я почую». Не кінчається потік людей, які йдуть із сокровенними проханнями та палкими молитвами, відчуваючи любов і допомогу Голосіївської стариці, особливо шанованої православними…

Бердичівські паломники вдячні організаторам поїздки за незабутній маршрут святими місцями Києва, зручності під час мандрівки автобусом, увагу та професіоналізм водія і за змістовну розповідь екскурсовода паломницького відділу Бердичівського благочиння. «Втома не відчувалася, – згадує Ірина Бокало, – додому повернулися із сяючими очима та світлою радістю в душі…»

Прес-служба Бердичівського благочиння.