Бабушківська козацька ікона.

Читачі нашої єпархіальної газети вже мали можливість на її сторінках ознайомитись з історією православної церкви в селі Бабушки. («Православна Житомирщина», 2006, №12). Однак пожовтілі сторінки архівних документів відкривають нові цікаві факти.

В газеті «Жизнь Волыни» за 2 липня 1914 року міститься замітка під назвою «Исторический памятник». Її автор вчитель Бабушківської церковно-парафіяльної школи П. Брасюк передає переказ про шановану в селі ікону Божої Матері, яку місцеві жителі здавна називали козацькою.

За переказом, в часи визвольної боротьби нашого народу проти польського пригнічення козацький загін виявився оточеним в цій місцевості з усіх сторін поляками. Розуміючи, що їм не врятуватися, козаки залишили в лісі у невеличкій капличці свою полкову ікону для того, щоб вона не потрапила до рук ворогів. Самі вони потім загинули, але їх ікона не загубилась, а залишилась на тому місці на згадку нащадкам про їх предків- героїв.

Нащадки козаків зберегли пам'ять про ікону. Про це свідчить такий випадок, що був записаний в церковному літописі села Бабушок. Місцеві селяни – чумаки їздили на південь за сіллю. Там їх зустрів старий козак, і коли він почув, що вони з Волині, та ще й з під Чуднова, то дуже зацікавився і почав розповідати про залишену в Бабушках козацьку ікону. Коли ж селяни сказали, що ікона зберіглась, то козак зібрав зі своїх більше 30 карбованців та передав їх на свічки до благодатної ікони.

Цікаво, що коли після побудови в Бабушках нового храму стара церква в 1913 році була розібрана і продана для улаштування козацького подвір'я в місті Здолбунові (на той час Волинської губернії, зараз Рівненської області), то під час розбирання можна було чітко бачити, що вона за час свого існування кілька разів розширювалася, а вівтар являв собою ніщо інше, як каплицю. Цілком імовірно, це і була та каплиця, в якій молилися перед смертю козаки і в котрій залишили вони свою ікону.

Звичайно то були козаки, для яких православна віра була найдорожчою за все (бо саме по собі козацтво – явище неоднорідне: від звичайних розбійників до лицарів Православ'я).

Бабушківська ікона розділила долю храму, в якому вона знаходилась – зникла під час гонінь на церкву від безбожників. Однак зберігся її список, зроблений у 1914 році, який знаходиться зараз в Свято-Николаївській церкві села Дацьки. Цей список має розміри 103 на 66 сантиметрів, зображення відноситься до іконографічного типу «Умиления», але на жаль воно значно постраждало від часу.

У Бабушках же помалу відроджується церковно- парафіяльне життя. 22 червня 2007 року в селі відбулись установчі парафіяльні збори, на яких був прийнятий Статут Свято-Казанської парафії Житомирської єпархії Української Православної Церкви, затверджений 2 липня 2007 року архієпископом Житомирським і Новоград-Волинським Гурієм.

Дай Бог новоутвореній православній громаді відновити Православ'я на Бабушківській землі і хай допоможе їм в цьому відчуття історичної спадкоємності з тими, хто не жалів віддати за православну віру своє життя.

При написанні статті використана публікація в газеті «Жизнь Волыни», яка зберігається в Державному архіві Житомирської області.

Автор висловлює подяку за допомогу у пошуках матеріалів диякону Ігорю Кучеруку.