Чергова поїздка бердичівських паломників до Свято-Успенської Почаївської Лаври

13.10.2020

І знову бердичівські паломники відвідали святині Свято-Успенської Почаївської Лаври – благодатної помічниці, світлої розрадниці і милосердної цілительки. Скільки б разів не здійснювали подорож до обителі – найвеличнішої перлини православного світу, кожна поїздка з року в рік – це дотик до радості... З благословення благочинного Бердичівського округу архімандрита Варфоломія (Бойкова) парафіяни міських храмів у ніч на 10-те жовтня вирушили на Тернопільщину.

О п’ятій ранку перед очима паломників постав сяючий золотом куполів величний архітектурний ансамбль Свято-Успенської Почаївської Лаври, що вінчає високий кам’яний мис Кременецьких гір. Незабутня краса, яку важко описати словами… Увійшовши в Успенський храм, паломники приєдналися до молільників на богослужінні. Запалили свічки і подали записки за здоров'я та упокій рідних. Більшість із них сповідалися і причастилися Святих Христових Таїн. Прочани схилилися перед головними святинями: чудотворною іконою Почаївської Божої Матері та стопою Пресвятої Богородиці. Прикладаючись до сліду на камені, віруючі отримали з рук монаха воду, яка витікає звідси. Згодом попрямували у Печерний храм, де покояться нетлінні мощі преподобних Іова та Амфілохія…

Хтось сказав, що кожен храм подібний до молитви. І вона може бути «смиренною й тихою, яка ніби зливається з іншими голосами землі, але могла вона стати і дзвінкою та наполегливою, що наче підноситься серед інших голосів і навіть їх заглушає», – писав один чернець, говорячи про Успенський собор. Незабаром паломники вже милувалися красою й величчю Спасо-Преображенського собору. Його унікальність – мозаїчні ікони, що прикрашають купол храму. Талановиті художники вклали в ці розписи частинку своєї душі… Хто хоч раз побував у Почаївській Лаврі, ніколи не забуде тієї благодатної атмосфери, що панує навколо...

Наступна зупинка духовної подорожі – у сусідній області. Це джерело Святої Праведної Анни, що в с. Онишківцях на Рівненщині. З давніх часів люди вірили в лікувальні якості тамтешньої води. І не випадково, адже лабораторні дослідження виявили в ній велику кількість елементів срібла та кремнію. Занурившись із молитвою у цілющу купель, прочани відчули дивовижну легкість та бадьорість. Вони ніби світилися радістю і благодаттю. У храмі скиту припали з благоговінням до головних святинь монастиря – чудотворних ікон Пресвятої Богородиці. Недалеко розташована криниця, звідки паломники набрали кришталево чистої благодатної водиці...

Недалеко від смт Гоща на мальовничих пагорбах розкинулося село Липки. Щороку в цю місцевість звідусіль стікаються паломники, прямуючи до Свято-Успенського чоловічого монастиря. Бердичівлян зустрів ченець Тихон і розповів історію святої обителі. На схилі одного з липківських пагорбів здавна струменіло природне джерело, вода якого має цілющі властивості. Поруч у 1921-му році завдяки старанням і трудам ігумена Якова постав семикупольний храм, радуючи серця і зігріваючи душі віруючих. Головний престол було освячено на честь Успіння Божої Матері, а боковий – в ім’я великомученика Димитрія Солунського. Так виник Липківський скит, і численні потоки віруючих потягнулися сюди, щоб набрати цілющої води. У часи радянської влади, у 1939-му, обитель закрили. В роки німецької окупації богослужіння у храмі відновилися. Але у 1950-му безбожні правителі вдруге зачинили його для віруючих. Через 10 років скит був зруйнований, неушкодженою залишилася тільки капличка, що розміщувалась у цементному підмурівку, а в ній – джерельна криничка. До неї не заростає народна стежка… Наприкінці 80-х і на початку 90-х років минулого століття почали відроджувати й відновлювати храми. І на місці колишнього скиту стали будувати чоловічий монастир. Двадцять сьоме лютого 1992-го року вважається офіційним днем заснування Свято-Успенського Липківського чоловічого монастиря. Престол освячено на честь Преподобного Іова Почаївського. Люди йдуть та їдуть у монастир, звертаються до Божої Матері з молитвою і сподіваються, що через цілющу кришталеву воду зможуть подолати недуги всі, хто вірить у її животворну силу. Парафіянка Свято-Троїцького храму м. Бердичева Ольга Миронюк називає Липківський монастир благодатним місцем: «Уся територія обителі – в квітах і зелені дерев. Ми зайшли в храм, схилилися перед святинями і відчули блаженство, спокій та тепло…»
Паломництво завершилося відвідуванням Свято-Троїцького жіночого монастиря у місті Корці на Рівненщині. Його історія починається з XVII століття. Теперішня обитель має прекрасне архітектурне оздоблення і славиться чудовими майстринями церковної вишивки. У монастирі зберігаються стародавня ікона Божої Матері «Споручниця грішних» та плащаниця Успіння Божої Матері, написана на кипарисовому дереві... 

Бердичівські паломники повернулися додому, коли вечір спустився на землю. «Багатогодинна поїздка пролетіла за одну мить. В ній було все незвичайним: Почаївська Лавра, джерело Святої Праведної Анни і відвідування монастирів. Усьому ми раділи серцем…» – згадують віруючі.

Святі місця благотворно діють на людей, різних за віком, поглядами та уподобаннями. У паломництві очищаються душа і думки...

Прес-служба Бердичівського благочиння.





Роздiл: 
Новости Благочиний