Чудотворну ікону Божої Матері «Подільська» зустріли в Райківській виправній колонії (№ 73).

Двадцять п’ятого лютого в Райківській виправній колонії (№ 73) зустріли чудотворну ікону Божої Матері «Подільська». В церкві Святих первоверховних апостолів Петра і Павла, яка розташована на території установи, благочинний Бердичівського округу, настоятель Свято-Миколаївського собору протоієрей Віталій Бойков очолив Божественну літургію.

Йому співслужили голова Синодального відділу УПЦ у справах пастирської опіки пенітенціарної системи протоієрей Віктор Яценко, голова пенітенціарного єпархіального відділу протоієрей Зиновій Ромах, протоієрей Андрій Корнющенко, відповідальний у благочинні за взаємодію з пенітенціарними установами ієрей Дмитро Крушеницький, настоятель Петро-Павлівського храму в колонії (№ 73) ієрей В’ячеслав Губенко,
відповідальний за місіонерський відділ ієрей Олександр Худяков та диякон Віталій Кльон.

Нещодавно Райківська виправна колонія відсвяткувала 50- річчя від дня заснування. А більше півроку тому Преосвященніший Никодим, єпископ Житомирський і Новоград-Волинський, звершив чин освячення церкви Святих первоверховних апостолів Петра і Павла в Райківській виправній колонії (№73).

На Богослужіння в храмі останньої суботи лютого прибули начальник управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області генерал-майор внутрішньої служби Віктор Мошківський, його перший заступник полковник внутрішньої служби Станіслав Якименко, заступник із соціально-виховної та психологічної роботи полковник внутрішньої служби Анатолій Бобриньов, голова Бердичівської райдержадміністрації Володимир Збаражський, Головний отаман Житомирського округу Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» генерал-полковник Ярослав Возний, головний похідний священик округу МГО КЗ Димитрій Новіцький та головний суддя округу Іван Неумивакін .

Зведення храму в Райківській виправній колонії (№ 73) почалося понад три роки тому. Станіслав Якименко, який на той час був начальником установи, згадує: «Закладення церкви Святих первоверховних апостолів Петра і Павла відбулося в 2008-му році. За кілька років будівництво завершили. Знаєте, для мене 12-е липня – подвійна дата: день відкриття храму та день мого народження». Теперішній начальник установи Станіслав Шафранський розповів, що храм побудовано на пожертви спонсорів і благодійників: «Частина коштів на будівництво церкви надійшла за рахунок підприємства, яке діє при колонії. Воно має власний кар’єр із видобутку сірого граніту. Налагоджено виробництво запчастин, меблів, кабельно-провідникової продукції і сувенірних виробів. В цеху металообробки виготовляються вироби з металу. В колонії шиють спецодяг і взуття для потреб регіону». Головне, до чого прагне керівництво виправної установи, – це повернення засуджених до здорового способу життя, щоб, звільнившись із місць позбавлення волі, вони змогли знайти себе в житті та суспільстві як працездатні і законослухняні люди. І трудотерапія, праця заради спасіння душі та духовне прозріння сприяють такому перетворенню. «Збудований храм покликаний допомогти засудженим переоцінити своє поведінку, сприяти морально-духовному відродженню людей та зміні їхнього світогляду через віру. Особливе місце в роботі з тими, котрі, відбувають покарання, відводиться священнослужителям», – переконаний начальник колонії Станіслав Шафранський.

«Із липня минулого року в церкві колонії звершують Богослужіння, – говорить настоятель Петро-Павлівського храму ієрей В’ячеслав Губенко. – Храм відкритий щодня. Щотижня, в середу і четвер, тут звершують водосвятні молебні, Таїнства Хрещення і вінчання. Проходять постійні зустрічі священика із засудженими. Під час спілкування вони отримують духовну підтримку. Ми проводимо перегляд духовних відеофільмів, для потреб засуджених є бібліотека духовної літератури. Згадується притча про зниклу вівцю, знайдену пастирем, де сказано: «А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє». Заблукала одна вівця із ста. І це радість за грішника, що кається. А тут, в колонії, потрібно рятувати 99 загублених і занепалих». Через Боже Слово налагоджуються дружні стосунки з тими мешканцями колонії, котрі роблять щирі кроки до виправлення. Віра – це шлях до зцілення душі, зміни людей на краще. За декілька років існування храму на території виправної установи тут зменшилася кількість правопорушень. На думку ієрея В’ячеслава Губенка, який духовно окормляє віруючих на зоні, «через каяття вони приходять до щирого покаяння, усвідомлюючи свої гріхи та злочини. І з цього починатися пізнання Бога...»

До чудотворного Твого образу припадаємо…

Чудотворний образ Подільської Божої Матері знаходиться в Свято-Успенському архієрейському соборі міста Житомира. Успенська церква була зведена на Подолі стародавнього міста, звідси і назва ікони. Сонячного лютневого ранку минулої суботи святиня була принесена в храм Райківської виправної колонії (№ 73) середнього рівня безпеки. Її історія овіяна легендами, і точних відомостей про походження ікони Божої Матері «Подільська» немає. За переказами, вона була шанована навіть раніше заснування самого Свято-Успенського храму, який побудували в 1700-му році. Святий образ став особливо улюбленим жителями Волині після епідемії холери, яка спалахнула в Житомирі в 1872-му році. Вірячи в особливу допомогу і заступництво Божої Матері Подільської, люди урочисто, при численному скупченні народу, пронесли святиню містом, і страшна хвороба відступила. У пам'ять про цю чудесну подію була встановлена традиція в день Успіння Богоматері здійснювати в Житомирі урочистий хід із іконою Подільської Божої Матері. В роки богоборчих утисків цей чудовий звичай перервався. Милістю Божою традиція відродилася в 2002-му році, коли з благословення Преосвященнішого Гурія, єпископа Житомирського і Новоград-Волинського, сотні віруючих пройшли Хресною ходою від Свято-Успенського храму до Хрестовоздвиженського. І сьогодні чудотворний образ глибоко шанується в народі в силу благодатної допомоги, яка посилається всім, хто звертається до Божої Матінки в хворобах і печалях: «Радуйся, обрадувана, в успінні Твоєму нас не залишаєш Ти».

У Петро-Павлівському храмі в колонії була звершена Божественна Літургія, а потім – молебень. Віруючі слухали переконливі і проникливі слова проповіді благочинного Бердичівського округу протоієрея Віталія Бойкова: «Сьогодні нас зібрала Божа Матір у храмі святих апостолів Петра і Павла. В єднанні душ і сердець наших ми завершуємо останню, сирну седмицю, передуючу Великому Посту. Згадуємо перший тиждень про митаря і фарисея. Господь учить нас цією притчею смиренню, вчить, що потрібно підійти до посту з покаянням і без гордині. Згадуємо другий тиждень, який починається з неділі Про блудного сина, що повчає нас сподіватися на милосердя Боже, якщо ми щиро покаємося у своїх гріхах. Господь, як люблячий батько, чекає нашого покаяння і бажання повернутися до Нього. Третій підготовчий тиждень називається м`ясопусним, або сирним. Сама неділя тижня – це неділя про Страшний Суд. Господь дає нам, аби зазирнули собі в душі і зрозуміли, в яке русло ввійти, нагадує, що ми повинні робити добрі справи і кличе грішників до покаяння, адже за всі гріхи доведеться відповідати…
Великий Піст – час молитви і покаяння, коли кожен із нас повинен виблагати у Господа відпущення своїх гріхів. Піст очищує душу і тіло. З Господом можна подолати всі труднощі, де б ви не знаходилися. Будь-яка людина може високо нести піст духовний. І для цього потрібно мати віру, уповання, послухання Богу і виконувати Заповіді Божі. Піст – це виправлення, це час, сприятливий для покаяння. І як не пам’ятати про це саме тут! Нехай же благословить вас Господь!»

Схилитися перед чудотворним образом прийшли співробітники і засуджені виправної установи. Люди підходили до ікони і подумки довірливо розповідали про свої біди і прикрощі, молилися про прощення і духовне зцілення. І якось особливо сяяли їх обличчя, а в очах світилася надія…Несподівано крізь хмари пробилося сонце, і яскраве тепле проміння проникло крiзь вiкна, торкнувшись усіх розсiяним свiтлом. Воістину сонце Божої милості осяяло православних!

В день прибуття до храму Подільської ікони Божої матері не одна людина зміцнилася у вірі і надії на чудесну поміч у духовному та тілесному зціленні. Церковний староста Сергій прийшов до Бога, перебуваючи в місцях позбавлення волі. Він трепетно слухав піснеспіви Божественної Літургії: «З молитвою легше долати труднощі. Віра допомагає ставати на шлях добра».

Після Богослужіння отець благочинний звернувся до молільників: «Чудотворний образ перебуває в храмі колонії. Пречиста Діва простягає Свої руки над нами і молить Бога за нас, своїх дітей. Нехай серця ваші сповнюються Небесною благодаттю, яка дасть сили у труднощах». Віруючі уважно слухали слова священика про необхідність бути добрішими і більш чуйними до ближніх. Згодом був звершений молебень з Хресною ходою навколо церкви.

Богослужіння закінчилося, але атмосфера радості ще довго витала в храмі виправного закладу. Як сказав голова Синодального відділу УПЦ у справах пастирської опіки пенітенціарної системи протоієрей Віктор Яценко, «в такій світлій і просторій церкві хочеться молитися». Саме в храмі багато засуджених приходять до віри. Як правило, залишаючись наодинці з собою, людина починає по-іншому бачити світ. Вона пізнає інші, духовні цінності…