Допомога для потреб засуджених жіночої виправної колонії Чернігова

У Концепції соціального служіння Православної Церкви сказано: «Їх (злочинців) біль є болем усієї Матері Церкви, яка радіє радістю Небесною і про одного грішника розкаяного» (Лк. 15, 10). Протягом тривалого часу священики Бердичівського благочиння разом із прихожанами Свято-Миколаївського собору надають духовну й матеріальну допомогу засудженим виправних установ нашої країни. Лише в цьому році, повідомив клірик храму протоієрей Зіновій Ромах (голова пенітенціарного єпархіального відділу), відправлено дев’ять посилок в колонії Донецька, Дніпропетровська та інших міст.

В Євангелії говориться, з якою любов'ю сприймає Господь добрі справи, що здійснюються по відношенню до тих, котрі перебувають в ув'язненні. За церковним переданням, старанно слідуючи Заповідям Господнім і наражаючи своє життя небезпеці, християни перших століть служили засудженим. Із часів Апостольських минуло майже дві тисячі років, але й нині актуально звучить заклик Апостола Павла: «Про в’язнів пам’ятайте, немов би ви самі були в кайданах із ними…». Парафіяльна громада Свято-Миколаївського собору завжди знаходить час, щоби зібрати деякі кошти та необхідні речі для потреб засуджених. Цієї осені, у вересні, розповів протоієрей Зіновій Ромах, чергову посилку передано до жіночої виправної колонії м. Чернігова: «Дуже часто ми отримуємо листи від людей, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, з проханням про грошову допомогу, мотивуючи це складними сімейними обставинами або критичним станом здоров’я. Засуджені знаходять потрібні їм адреси через засоби масової інформації. Як голова пенітенціарного єпархіального відділу маю вивчати причини таких звернень. І цього разу довелося зв’язатися з управлінням Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області. Виявилося, що не всі описані факти відповідають дійсності. Але, слідуючи християнській заповіді: «Голодного нагодуй, спраглого напої…», намагаємося надавати духовну і матеріальну підтримку ув’язненим».

Мешканкам Чернігівської жіночої виправної колонії крім предметів особистої гігієни, канцелярських приналежностей і продуктів харчування також надіслано духовну літературу.

Служіння Церкви у тюрмах носить переважно духовний характер, а не соціально-побутовий, його ціль – спасіння і виправлення засуджених через покаяння, допомога в подоланні гріховних пристрастей та в пошуку правильного життєвого шляху. Чи дякуватимуть засуджені за таку підтримку, чи сприятиме це їх моральному очищенню та наверненню до Бога? «Здебільшого засуджені прагнуть саме матеріальної допомоги, – говорить отець Зіновій. – Багато з них зазнали гіркоту падіння і розчарування. Вони придушені тягарем провини, гніву та озлоблення. Але справа, яку звершує Церква в духовному окормленні осіб, що знаходяться в місцях позбавлення волі, дає позитивні результати. Священик, утішаючи й окриляючи надією, допомагає засудженим у переосмисленні власного життя та духовно-моральному відродженні».

Свята Церква, слідуючи настановам Господа нашого Ісуса Христа, спонукає служити ув’язненим, як Йому Самому: «У в'язниці був, і ви прийшли до Мене…» І не байдуже, з чим повернуться вони у суспільство та свої родини: злом, ворожнечею і ненавистю або ж вірою, надію та любов’ю.