Храм Святої великомучениці Параскеви в селі Великі Низгірці відзначив своє престольне свято

Десятого листопада мешканці с. Великі Низгірці та його гості зібралися у храмі Святої великомучениці Параскеви на святкове Богослужіння з нагоди престольного празника. Віруючі прийшли вшанувати пам'ять покровительки села і попросити її небесного заступництва перед престолом Господнім. Приїхали і прихожани різних парафій Бердичівського благочиння, а також – Андрушівського.

Так починалась історія храму…

Свято-Параскевський храм веде свою історію з початку 20-го століття. «Перший камінь в його основу заклав священик на ім’я Никанор, – розповідає настоятель церкви протоієрей Анатолій Бочковський. – Двічі закривали наш храм: у 30-х та 60-х роках. У часи богоборства п’ятикупольний храм обезголовили. Люди передають з вуст у вуста, як Господь покарав тих, хто поглумився над святинею… Минулого року храм відзначив 100-річний ювілей».

Старожили пам’ятають сторінки минувщини, коли церкву закрили, і у роки безбожної влади в її приміщенні влаштували клуб. Прихожанка Галина Герега зі сльозами на очах згадує, як мили вікна у сільському храмі, коли його нарешті повернули православній громаді: «Лише на початку 90-х у церкві знову залунала молитва, і стали звершувати Богослужіння».

Вісімдесятитрирічна Федора Гречуха – з православної родини, в Господа нашого Ісуса Христа вірили її діди і прадіди. Прихожанка церкви вінчалася тут у 1951-му році, а її подруга Галина Ярчук – у 1946-му. Храм – свідок багатьох історичних подій та основних віх у житті мешканців села. Багато чого збереглося в ньому дотепер, але багато чого і змінилося на краще стараннями православної громади на чолі з настоятелем – протоієреєм Анатолієм Бочковським, повідомила церковний староста Ніна Ненцинська, яка понад 10 років допомагає батюшці у господарських справах: «В нашому намоленому храмі – світло та затишно. Тут відчувається благодатний спокій, яким дихають стіни й старовинні ікони».

Ось уже сто один рік Свято-Параскевський храм освячує Великонизгірецьку землю…

Свята великомученице Параскево, моли Бога за нас!
У день престольного свята в селі Великі Низгірці церковний передзвін скликав віруючих до храму. Божественну Літургію очолив благочинний Бердичівського округу, настоятель Свято-Миколаївського собору м. Бердичева протоієрей Віталій Бойков, йому співслужили настоятель храму Святої великомучениці Параскеви протоієрей Анатолій Бочковський, настоятель Свято-Михайлівського храму с. Хажина протоієрей Владислав Асафов, настоятель Свято-Покровської церкви с. Закутинців ієрей Віталій Замерлюк та клірик Свято-Миколаївського собору м. Бердичева протодиякон Віталій Кльон. Окрасою святкового Богослужіння став благозвучний спів церковного хору (регент – Юлія Юрчук). Чимало віруючих приступили до Святих Таїнств Сповіді та Причастя. А скільки діток привели і принесли на руках батьки, і це особливо радувало! Парафіяни прийшли до храму зі своїми радощами й турботами. Прихожанка Марія Сідлецька, незважаючи на хворобу, зібралася із силами, щоби в день престольного свята сповідатися й піднести молитву до Святої великомучениці Параскеви за мир і спокій в державі, за швидке повернення із зони АТО сина Михайла, який захищає східні рубежі нашої країни. В храмі панував особливий молитовний настрій…

Віруючі з великою увагою слухали проповідь благочинного Бердичівського округу протоієрея Віталія Бойкова: «Ми звертаємо свій зір у давні роки, коли тисячі сповідників віри Христової засвідчували її кров’ю, стражданнями та мученицьким вінцем. У Малій Азії в родині заможних і благочестивих християн, які з особливою повагою ставилися до дня Страстей Господніхі, народилася донька, яку й назвали Параскевою, що в перекладі з грецької означає П’ятниця. Батьки дівчини рано пішли з життя, і вона пройшла свій шлях у чеснотах та благочесті. За сповідання православної віри язичники схопили її і привели до міського правителя. Юну Параскеву змушували відректися від Христа, але вона безстрашно засвідчувала свою віру. Жорстокими були тортури, яких зазнала дівчина: мучителі терзали її чисте тіло залізом, а потім кинули до темниці. Вона продовжувала ревно молитися, і сталося чудо: Ангел зцілив усі рани мучениці. Кати знову піддали її новим знущанням. І сталося нове чудо: всі ідоли в капищі попадали і розсипалися, за що Параскеву почали обпалювати вогнем, але полум’я повернулось до її кривдників. І багато з тих, хто бачив чудеса Параскеви, увірували в Христа. Розлючений правитель дав наказ відтяти їй голову… Свята церква називає Параскеву великою мученицею. Звичайна дівчина понесла вчення Христа Спасителя в світ. І ми повинні дати Богу обітницю нести світильник віри у цей жорстокий час, коли точиться братовбивча війна, коли ми відходимо від наших споконвічних традицій.

Свята великомучениця Параскева показала нам взірець твердої віри і безмежної любові до Бога. Свята великомученице Параскево, моли Бога за нас…»
Богослужіння завершилося Хресним ходом із молебнем. Окроплені святою водою, люди щиро посміхалися, наче діти. Пролився легкий теплий дощ – немов Господь благословив усіх із небес. Щасливі і просвітлені, об’єднані спільною радістю, віруючі повернулися до храму. Благочинний Бердичівського округу протоієрей Віталій Бойков привітав усіх із храмовим святом, подякувавши духовенству та віруючим за соборну молитву, а настоятелю церкви – за старанні труди. Протоієрей Анатолій Бочковський у свою чергу звернувся зі словами подяки за духовну підтримку до отця благочинного, та святковим привітанням й напуттям – до прихожан і гостей: «Нам потрібна Церква. В храмі, де постійно лунає молитва, ми очищаємося, звільняємося від тягаря гріховності. Церква – це особливе місце, де відчувається присутність Бога, віра дає сили, вона допомагає змінити життя на краще. Прославляючи пам'ять святої великомучениці Параскеви, ми просимо її заступництва перед Господом, допомоги у зміцненні віри і зростанні в любові та благочесті».