У Бердичівському виправному центрі (№108) відзначили престольне свято церкви Святого рівноапостольного князя Володимира Великого.

Двадцять восьмого липня, в День Хрещення Київської Русі, День пам'яті Святого рівноапостольного князя Володимира Великого, у Бердичівському виправному центрі (№ 108) соборно звершено Божественну Літургію, яку очолив благочинний Бердичівського округу, настоятель Свято-Миколаївського собору протоієрей Віталій Бойков. Йому співслужили протоієрей Зиновій Ромах, голова пенітенціарного єпархіального відділу, настоятель Свято-Володимирської церкви на території установи протоієрей Андрій Корнющенко, протоієрей Сергій Корнющенко з Любарського благочиння та диякон Віталій Кльон.

У Бердичівському ВЦ (№108) відзначили шосту річницю освячення церкви Святого рівноапостольного князя Володимира. На урочисту подію до виправної установи прибули заступник начальника управління ДПтС України в Житомирській області із соціально-виховної роботи полковник внутрішньої служби Анатолій Бобриньов, колишні засуджені та гості з інших міст України. Під склепіннями храму звучали слова величання: «Величаємо тебе, Святий рівноапостольний Великий княже Володимире, і шануємо святу пам’ять твою, ідолів ти знищив і всю нашу землю святим хрещенням просвітив…»

«Похвалімо ж і ми, по силі нашій, … того, хто велике і дивне діло сотворив, нашого вчителя і наставника, великого кагана нашої землі Володимира…»
(Митр. Іларіон, «Слово про закон і благодать»)

Двадцять восьме липня – день відходу у Вічність князя Володимира Великого. Небагато імен на сторінках історії можуть зрівнятися за значенням з ім'ям Святого рівноапостольного Володимира, Хрестителя Русі, який на віки зумовив духовні долі Матері-Церкви та православного народу.
Князь Володимир – онук Святої княгині Ольги та син Святослава. Він серцем жадав бути християнином та навернути свою землю в християнство. І це сталося з благовоління любові Божої до роду людського. Ввійшовши у святу купіль, відродився Володимир від Духа і води і повелів усьому народу своєму хреститися в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. І з київських пагорбів засяяла благодать Божа над всією Руссю, і запалилися вогні віри в серцях людей! З того часу земля наша стала славити Христа з Отцем і Святим Духом. Хрест освятив міста, були скинуті поганські ідоли, почали споруджувати храми, освячувалися престоли для Безкровної Жертви, змінилися звичаї, і з’явилася зоря Православ'я…

Князя Володимира Великого зараховано до лику святих. На його честь збудовано багато храмів. Святого рівноапостольного князя Володимира називають просвітителем і хрестителем Русі, котрого обрав Господь, щоби показати те диво, яке творить із людьми свята віра, і через таких обранців просвіщав народ Свій.
Прийняття християнства стало найважливішою подією в історії Київської Русі, яку в Україні щорічно відзначають 28-го липня. Ювілей 1025-ліття Хрещення Київської Русі святкуватимемо наступного року.

Святий рівноапостольний княже Володимире, моли Бога за нас…

За богослужінням у Свято-Володимирській церкві молилися священики, керівництво і мешканці виправного центру та приїжджі з інших міст.
На обличчях засуджених – відображення різних почуттів: глибокого роздуму, зосередженості і світлого смутку… Зі словами проповіді до всіх звернувся клірик Свято-Миколаївського собору протоієрей Зиновій Ромах – голова пенітенціарного єпархіального відділу, нагадавши про роль князя Володимира Великого у становленні християнства Київської Русі: «Цю дату відзначають усі люди, небайдужі до минувшини, до історії країни та її великих особистостей. Звернемося до витоків, до джерел… Ісус Христос не один раз говорив апостолам про основу спасіння – віру. Людина має пов’язувати своє життя з Богом. Коли ми звертаємося до Господа, то відкриваємо те, що потрібно для спасіння. Згадується притча про двох чоловіків, яку Спаситель розповідав учням: один будував свій дім на піску, а інший – на скелі. Істинно вірних християн Ісус уподібнює чоловіку, котрий зводить дім на камені. І, звертаючись до учнів Своїх, казав, що без віри не можна поширювати християнство. Святі Апостоли передали нам Христову науку, вони поклали міцну основу під Христову Церкву. Святі першоверховні апостоли Петро і Павло навертали до Христа тисячі людей, підкоряли своєю проповіддю їх серця. Після Зішестя Святого Духа апостол Петро першим став голосно проповідувати віру в Христа. Апостол Павло залишив нам свої вчення: 14 послань, і через сторіччя йде його слово до нас…Вони виконали свою місію і, як Христос, прийняли мученицьку смерть… Сьогодні ми згадуємо князя Володимира, прирівнюючи його до апостолів. Яка ж його заслуга, чому він зарахований до лику святих? Запалало Святим Духом серце його, прагнучи Святого Хрещення. І обдарував із небес князя Володимира милістю своєю і щедротами у Трійці славимий Бог Отець і Син і Святий Дух. Бог праведний просвітив серце князю Володимиру, щоб прийняв той Святе Хрещення. В 988-му році наша Київська Русь отримала благодать Святого Хрещення. І князь Володимир привів нас до Христа. Сьогодні ми згадуємо джерело нашого існування – віру, яка веде нас до життя…»

Лунав благоговійний спів церковних півчих під керівництвом регента – матушки Валентини, і дзвеніли сріблясті голоси, то розливаючись, то завмираючи… Люди молитовно зверталися до Святого великого князя Володимира… Наприкінці Божественної Літургії було звершено молебень. Благочинний Бердичівського округу, настоятель Свято-Миколаївського собору протоієрей Віталій Бойков подякував усім за спільну молитву, а настоятелю Свято-Володимирської церкви протоієрею Андрію Корнющенку – за старанне служіння Православній Церкві: «Ми сьогодні одним серцем і однією душею, об’єднані єдиною вірою, прославляли Господа Бога, Пречисту Богородицю і одного з вірних служителів Божих – Володимира Великого – хрестителя Русі. І всі разом ми шануємо нашого просвітителя – святого князя Володимира. Вірю, що кожна Літургія торкається ваших сердець, і у тяжкі хвилини ви спасаєтеся вірою. Зверніть серця свої до Бога нашого, Спасителя Ісуса Христа». Отець Віталій побажав засудженим Божої допомоги, терпіння і швидкого звільнення. Настоятель церкви протоієрей Андрій Корнющенко поздоровив віруючих з престольним святом: «Такі храми є острівцями спасіння, де люди знаходять спокій і духовне зцілення. Нехай Господь дає вам сили, щоб покаятися в своїх гріхах. Уповаємо разом із вами на милість Божу. Божого вам благословення!»

Дивлячись на прихожан храму – засуджених виправного центру, розумієш, що вони теж мають потаємні сподівання і надію на те, що життя може стати іншим: кращим, чистішим і гарнішим. Отець настоятель упевнений, що засуджені потребують духовно-пастирської опіки : «Більшість із них постійно приходить до храму. Переймаючись духом Богослужінь, вони розуміють, що життя за Божими Заповідями є спасінням. У церкві постійно звершують Літургії, акафісти та молебні. Багато з колишніх засуджених стали на шлях виправлення. Сьогодні на свято приїхав із дружиною та сином один із тих, хто будував цей храм». І справді, Володимир, як кажуть працівники виправного центру, душу вложив у зведення церкви на території виправного центру. І всі шість років від знаменного дня освячення храму він приїздить до Бердичева із Кам’янець-Подільського. Нині колишній засуджений розповідає: «У місцях позбавлення волі людина починає розуміти, що в бурхливому океані життя потрібний корабель спасіння – церква, де знаходиш спокій і розраду. Господь дає кожному, хто Його просить, – дає Свою любов…» «Кожна людина має вірити, – говорить церковний староста Сергій. – У виправній установі з вірою легше жити. І, якщо людина, дійсно, хоче цього – Бог в усьому допомагає». Засуджені прикрасили Свято-Володимирську церкву власноруч виготовленими іконами, стіни з любов’ю розписані художниками, які відбували покарання в установі. На малюнках, в обличчях тих, хто прийшов до віри, вгадуються риси оформлювачів. Начальник виправного центру №108 Олександр Паламарчук вважає: «Духовність визначає зміст і спрямованість життя. З вірою засуджені приходять до смирення, терпіння і порозуміння з іншими. Вони намагаються вчитися жити в мирі з собою та суспільством. Вони починають переосмислювати свій шлях і вчинки, стають добрішими до людей: рідних і друзів. Починають відновлюватися їх соціальні зв’язки. Вони прагнуть писати листи до близьких. А православна віра – це фундамент, на якому кожен має будувати своє життя. Зустрічі священнослужителів на чолі з благочинним округу із засудженими колонії приносять духовну користь тим, хто позбавлений волі. Вони вдячні, що не відірвані від життя, що за них піклується Церква».

Апостол Павло в одному із своїх послань говорить: «Поминайте наставників ваших, які відкрили вам тайни віри». Ми з пошаною згадуємо Святого князя Володимира Великого – духовного провідника і наставника, хрестителя народу нашого, гідного слави і честі. В такі дні серед буденних справ і проблем ми маємо подумати про вічні цінності, які існували споконвіку і не втрачають своєї значимості. Ми прагнемо передусім дякувати Господу за великий дар хрещення, якого удостоїлися наші предки понад тисячу років тому.

Поєднуйте своє життя з торжеством віри святого Володимира, щоб стати кращими, добрішими та світлішими. Нехай зміцнюються духовні та моральні цінності, які ми отримали з київської купелі хрещення!