Чудо Архістратига Михаїла – престольне свято у селі Маркушах

20.09.2018

Дев’ятнадцятого вересня православна церква згадує чудо Архістратига Михаїла. Цього дня у село Маркуші приїжджає чимало віруючих на святкування престольного празника Чудо-Михайлівської церкви. Дев’ятнадцятого вересня Божественну Літургію в храмі очолив благочинний Бердичівського округу ієромонах Варфоломій (Бойков).

Щороку восени до мальовничого села Маркушів стікаються віручі з різних куточків благочиння та міст Житомира й Бердичева. Парафіяни радо й гостинно зустрічають паломників, із теплом у душі та щирою радістю вітають священнослужителів. Цієї осені ранок святкового дня видався на диво ясним: на небі – ні хмаринки, навколо все дихало тишею і спокоєм, блищали краплинки на росяних травах, і птахи зрідка подавали свої голоси…

Після водосвятного молебню, відправленого на галявині, всі попрямували до старенької церкви. Божественну Літургію очолив благочинний Бердичівського округу, настоятель Свято-Миколаївського собору м. Бердичева ієромонах Варфоломій (Бойков) у спіслужінні настоятеля Чудо-Михайлівського храму с. Маркушів архімандрита Мануїла (Бицика), настоятеля Свято-Хрестовоздвиженського храму с. Великої П’ятигірки протоієрея Олександра Худякова та клірика Свято-Миколаївського собору м. Бердичева протодиякона Віталія Кльона. Під час Богослужіння разом із віруючими молився сільський голова Олександр Карпов. Святкову Літургію прикрасив спів хору – гармонійний та злагоджений…

Благочинний Бердичівського округу ієромонах Варфоломій (Бойков) звернувся до всіх словами проповіді, поринувши в історію свята, розповівши про походження джерела чудотворної води у місті Хонех, від якого отримували зцілення недужі й стражденні: «В цей час в Лаодикії жив один знатний чоловік, у якого єдина дочка була німа від народження. Якось вночі йому з’явився Ангел Божий і звелів привести дочку до джерела. Так і сталося, прийшовши на місце, батько дав дочці воду з джерела, і вона отримала здатність говорити. Прославивши Бога, той чоловік охрестився разом із дочкою і всіма рідними, а потім побудував над цілющим джерелом церкву в ім'я Архістратига Михаїла». Люди слухали розповідь про те, як отрок Архип став служити при церкві паламарем, проводячи подвижницьке життя, і багатьох невірних навернув до Христа. Язичники ненавиділи преподобного й вирішили засипати джерело землею, а його вбити. Але, як тільки вони наблизилися до цього місця, з води вирвалося вогняне полум’я і відігнало їх, а в язичників паралізувало руки. Будучи засліплені ненавистю, вони задумали змішати джерело з потоком води, направивши течію річки на святе місце. Архип же молив Бога і Святого Архістратига про спасіння. Одного разу він почув голос, який сказав вийти назовні. І явився йому Воєвода Сил Небесних, і повелів водам зупинитись, а вони застигли, як непорушна стіна, і піднялися вгору, подібно високій горі. Потім Архістратиг повернувся до храму, вдарив жезлом у великий камінь, що знаходився біля вівтаря, і зобразив на ньому хресне знамення. Відразу почувся грім, земля затряслась, а камінь розділився навпіл, утворивши в собі ущелину. Святий Михаїл звелів водам увійти до цього отвору. З тих пір віруючі вирішили відзначати той день, в який відбулося це чудо. «Світлий воїн Христов Архангел Михаїл одягнений, як воїн, в руках його – меч правди Божої. Церква шанує Архангела Михаїла як захисника віри і борця проти єресі та зла, – слухали віруючі повчальні слова отця благочинного. – Бережіть віру батьківську як зіницю ока, це наш головний скарб».

На святкове Богослужіння маркушівці прийшли родинами. Дорослі й діти з трепетом причастилися Святих Христових Тайн... За доброю традицією духовенство та віруючі вирушили

Хресним ходом із хоругвами і православними святинями до споруди майбутнього храму, що здіймається у синю височінь. Тут просто неба був звершений молебень... «Величаем, величаем тя, Святый Архистратиже Божий Михаиле, Архангелы и Ангелы и вся Воинства Херувимы и Серафимы, славящие Господа…»

Як розповіла свічниця Ганна Сульженко, котра стояла біля витоків будівництва, чимало небайдужих людей доклали зусиль до благої справи: «Храм – це частинка Неба на землі. Тут невидимо перебуває Сам Господь, це місце, де стражденна душа знаходить розраду і втіху. Ми всі хилимося до Церкви від народження і до останніх днів життя». «З Божою поміччю наш храм поступово зводиться. Попереду – ще багато праці, яка потребує коштів, – говорить церковний староста Володимир Трухан. – На черзі – роботи з покриття й встановлення куполу».
Обійшовши навколо храму, люди попрямували Хресним ходом вулицями села до старенької церкви. Благочинний Бердичівського округу ієромонах Варфоломій (Бойков) привітав усіх із престольним святом і подякував за спільну молитву. Настоятель Чудо-Михайлівського храму с. Маркушів архімандрит Мануїл (Бицик) вручив хліб – символ життя та єднання – отцю благочинному та висловив подяку за духовну підтримку й батьківську турботу, а духовенству та віруючим – за розділену радість святкування: «У цей непростий час бажаю вам помочі Архістратига Михаїла. Святий Архістратиже Михаїле та інші Небесні Сили безтілесні, моліть Бога за нас!»

Після помазання святим єлеєм усіх запросили на трапезу. Свято любові і тепла продовжилося у дружньому колі, у родинній атмосфері…

Святкуючи цей особливий день, приймемо благовістя Святого Архистратига Михаїла і навчимося від нього жити цією звісткою: «Ніхто як Бог».

Прес-служба Бердичівського благочиння.

















Раздел: 
Новости Благочиний