Духовенство Бердичівського благочиння вшанувало воїнів-інтернаціоналістів

Духовенство Бердичівського благочиння взяло участь в урочистостях із вшанування воїнів-інтернаціоналістів.

Тринадцятого лютого з нагоди відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 25-ї річниці виведення радянських військ із Демократичної Республіки Афганістан у міському Палаці культури імені О. А. Шабельника був проведений вечір пам’яті. Святкова концертна програма зібрала учасників бойових дій на території інших держав, матерів та вдів загиблих, представників громадськості, влади, духовенства і гостей Бердичева.

Гіркі сльози матерів, розбиті серця коханих, скалічені війною долі молодих людей, котрі не повернулися з війни… І звучали зі сцени спогади про них, рядки з листів загиблих, сповнені різноманітних почуттів. Серця глядачів переймалися їх настроєм, біллю, скорботою і безмежною повагою до подвигу героїв.

Зі словами вдячності до воїнів-інтернаціоналістів звернулися перший заступник Бердичівського міського голови Іван Демусь та народний депутат України Анжеліка Лабунська. Від імені духовенства Бердичівського благочиння учасників бойових дій на території інших держав привітав настоятель Свято-Михайлівського храму с. Хажина протоієрей Владислав Асафов: «Ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, котрі відійшли у вічність, з честю виконавши свій військовий обов’язок. Низький уклін ветеранам-афганцям, нашим землякам, у яких війна відібрала близьких і рідних. Міцного вам здоров’я, родинного затишку і Божого благословення».

П’ятнадцятого лютого на зустрічі вшанування у гарнізонному Будинку офіцерів воїнів-інтернаціоналістів вітали представники міської влади, громадськості і духовенства Бердичівського благочиння. Їм адресували слова пошани перший заступник міського голови Іван Демусь, учасник бойових дій в Афганістані, депутат міської ради Віктор Колісніченко, голова Бердичівської Спілки ветеранів Афганістану Вагіф Мамедов та протоієрей Владислав Асафов. За сприяння міської влади для мужніх і безстрашних чоловіків був влаштований поминальний обід. Бойові побратими у своїх спогадах і почуттях поверталися в далекі події, згадували, переживали, спілкувалися, сумували і обмінювалися думками та враженнями у невимушеній, теплій атмосфері.

Минають дні, ідуть роки.
Життя листки перегортає.
А біль Афгану – навіки,
В душі чомусь не замовкає…