Молебень за Україну в День Соборності та Свободи України.

У день Соборності і Свободи України з благословення Високопреосвященнішого Никодима, Архієпископа Житомирського і Новоград-Волинського, в Свято-Миколаївському соборі Бердичева було звершено молебень за Україну та український народ.

Двадцять другого січня з нагоди відзначення 94-ої річниці проголошення Акта злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки спільна молитва за Україну об’єднала православних. Як і в інших містах та селах, у храмах Бердичівського благочиння було звершено молебні.
Двадцять другого сiчня 1919-го року воєдино злилися століттями відiрванi одна від однієї частини Єдиної України. Здiйснилися вiковiчнi мрiї, якими жили i за якi вмирали кращi сини України, – мрії про єдину, незалежну Українську Республіку.

Нині, після понад двох десятків років Незалежності, проблема соборності України є не менш актуальною. Наші співвітчизники завжди прагнули Всеукраїнської єдності, ідея якої формувалася ще з часiв Київської Русi, Галицько-Волинської держави, визвольної вiйни пiд проводом Богдана Хмельницького та Гетьманщини.

Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999-го року.
Двадцять другого сiчня весь український народ iз вдячністю згадує тих героїв, якi боролися за об’єднання нацiонально-демократичних сил українства і намагалися вiдродити незалежну Соборну Українську державу.

Молебень за Україну у Свято-Миколаївському соборі звершив клірик храму протоієрей Зіновій Ромах. Люди зібралися на молитву в день, що став символом братерського духу і християнської єдності. Священик звернувся до віруючих словами з Євангелія від Іоанна: ««І буде одне стадо і Один Пастир», наголосивши: «Ми зустріли велике Державне свято – День Соборності України, який є Днем Духовної Соборності. Боже Провидіння покликало нас до всенародної спільної молитви за Україну!»

«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна – в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу», – пролунало 22-го січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.

«Людей розділяє різне: віра, погляди, уподобання, – слухали православні слова священика. – Сьогодні ми молимося в храмі за єдність нашу, за те, щоб Господь дав нам розум, аби вміти розрізняти істину від неправди і захищати віру. Ісус Христос говорив про лжепророків як вовків в овечих шкурах. І свідомість кожного православного християнина має бути високою, щоби вміти сприймати Господні застереження. Хочеться бачити наших українців в єдності навколо нашої святої Православної Церкви. Сердечно бажаю всім міцного здоров’я, щастя, добра, миру, злагоди та глибокої віри у гідне майбутнє рідного краю».

Україна уславлена іменами Володимира Великого, Богдана Хмельницького і Тараса Шевченка, який закликав: «Свою Україну любіть... за неї Господа моліть...». Бог дав нам жити на цій землі. І сьогодні Україну треба відроджувати, починаючи з духовності та добра, повертаючись до своїх витоків.