Почався Великий піст.

З понеділка почався Великий піст – найдовший серед багатоденних постів, установлених Церквою. Протягом семи тижнів віруючі готуватимуть себе
стриманістю в їжі, розвагах і напруженням духовних сил до святкування Великодня, який цього року відзначається 15-го квітня. Великий піст триває 40 днів. І вони нагадують нам про сорокаденний піст Спасителя в пустелі і Страсний тиждень перед самим Великоднем, останні дні земного життя Ісуса Христа та його страждання і розп'яття, після чого й сталося Воскресіння.

Великопісні буденні служби, довші за звичайні, проникнуті особливим, зосереджено-поглибленим настроєм світлого суму. Облачення священнослужителів і церковне оздоблення – стриманих, приглушених тонів, і чорне забарвлення – найближче за духом до днів Великого посту як символ зречення мирської суєти і умиротворення, як колір покаяння і досконалого спокою. У перші дні Великого посту у Свято-Миколаївському соборі віруючі тихо і смиренно слухали слова піснеспівів. Звучить молитва великого наставника духовного життя преподобного Єфрема Сиріна, яка починається словами: «Господи і Владико життя мого, дух неробства, зневіри, любоначалля і марнослів’я не дай мені…» Знайома і близька всім православним, молитва супроводжується земними поклонами. Нею Церква наставляє людей у дні Великого посту. «Ця молитва, – нагадує віруючим благочинний Бердичівського округу, настоятель Свято-Миколаївського собору протоієрей Віталій Бойков, – навертає нас до Бога. Душа прислухається до себе, і ми починаємо бачити там багато хвороб і недуг, які зазвичай не помічаємо в суєті і швидкоплинності життя. І душа шукає світло-сніжний одяг покаяння і знаходить той стан, коли може оплакуватися і омиватися від скверни і пороків. А церква – це духовна цілителька. Від яких недугів ми лікуємо душу? Молитва преподобного Єфрема Сиріна вказує на це. І ми бачимо, що сповнені цими хворобами. Неробство духовне, лінь і недбальство, небажання щось змінити в житті, пустота душі означають, що немає Божої присутності, і душа втрачає свої сили. І це породжує іншу недугу – зневіру, яка являє собою найбільшу небезпеку для душі. Людина у владі відчаю позбавлена можливості бачити щось хороше. В неї немає віри і розуміння Промислу Божого. Людина живе без морального закону, без напрямку і цілі, не бачачи Божественного світла, до якого тягнеться душа. Це суцільний морок, розпач і безвихідь. Це самогубство духовне. Наступна недуга – любоначалля. Саме неробство, лінь і зневіра наповнюють наше життя любоначаллям. Коли людина не має в душі Бога, вона починає Його творити зі свого «я», свого «его», прагне поставити себе на п'єдестал, піднестися над усіма і всіх підпорядкувати собі. Людина починає руйнувати моральні норми відносин між ближніми. Це страшний гріх – жага влади, відсутність уваги і поваги до інших людей. Останнє в цій молитві, про що просить нас позбавитися преподобний Єфрем Сирін, – це марнослів’я. Ми говоримо про той великий дар слова, яким відпочатку володів Бог. Він Словом Своїм створив увесь видимий і невидимий світ. Спочатку було Слово, а Слово було в Бога, і Бог було Слово… І, звичайно же, таким вищим даром Господь наділив людину – вінець Свого творіння. У людині – «відбиток» Образа Божого, і тому вона має дар мови. Бог тримає Всесвіт силою слова Свого. Коли ж слово відхиляється від Божественної природи, воно стає пустим. А в пустоті словесній, у злих і недобрих словесах – жовч, ненависть і ворожа сила. Слово рятує і вбиває, слово надихає і отруює. Воно потрясає підвалини світу, але воно може й знищити, вбити в людині всі найкращі якості і примножити беззаконня. Ось чому марнослів’я є протилежним святості Божої. Не дай нам, Господи, пустословити. Нехай вуста наші оспівують Бога, говорять слова любові ближнім і творять молитву! І перша частина милитви преподобного Єфрема Сиріна – це прохання, це крик, щоби Господь позбавив нас від цих пристрастей: неробства, відчаю, любоначалля і марнослів’я».
Будучи на молінні в храмі, люди знаходять тут спокій, відволікаються від буденної суєти і порожнього галасу. Вони дякують Всевишньому за любов і турботу, за всі благодіяння. Адже церква є небо на землі, де перебуває і діє небесний Бог.

Увечері віруючі прийшли у Свято-Миколаївський собор на Богослужіння, щоб почути зворушливі слова Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського. Він читається протягом перших чотирьох днів Великого посту. Слухаючи глибокий і щирий канон, прихожанка Розалія Юркевич відчувала щось особливе і незвичайне: «З дитинства я постійно приходжу на Богослужіння. Особливо в дні Великого посту. І завжди душа співає і плаче одночасно –словами це не передати...»
Ця щаслива мить зворушила всіх, хто був у храмі. Щира молитва, змішана зі сльозами, линула з глибини сердець до Бога.

Піст – весна душі нашої

Господь Ісус Христос, наш Спаситель, власним прикладом освятив піст для Своїх послідовників. Постилися святі апостоли і святі праведники. Заповідано поститися всім, хто шукає правди Божої та спасіння. У період Великого посту християни утримуються від м'яса, вина, молока, сиру і яєць. Він належить до суворих постів, а тому, за церковним Статутом, під час нього не повинна вживатися риба, крім свят Благовіщення Пресвятої Богородиці і Входу Господня до Єрусалима. Обмежується також використання олії, яку Устав дозволяє лише у суботу та неділю. В деяких випадках суворість посту, або говіння, може бути послаблена. Виняток становлять люди похилого віку, хворі, маленькі діти, вагітні та жінки-годувальниці, а також мандрівники. Піст не є приємним для нашої плоті, але Царство Небесне, як і все найважливіше земне, не дається легко. Проте, піст тілесний нічого не вартий без духовного, внутрішнього. Потрібно не тільки обмежувати себе в їжі, а й перебувати в духовному зосередженні. Передусім Піст Святої Чотиридесятниці і Страсної седмиці – це час покути, покаяння і прощення, час стриманості, очищення душі від пристрастей і гріховних помислів, підкорення тіла і душі духу. Піст – це духовна подорож, час роздумів, старанних молитов, внутрішнього пізнання і підготовка до звершення Великодня. Піст – це перш за все весна для душі, яка у цей час зцілюється через покаяння. Прихожанка Свято-Миколаївського собору Ганна Лавренчук глибоко переконана: «Людина має присвятити цей час каяттю і молитвам. Треба молитися за всіх: своїх рідних, наших бердичівлян і народ України. Ця молитва має йти із серця та підкріплятися добрими справами». «Піст –це смирення душі, – говорить бердичівлянин Юрій Єфімов. – Це прощення всіх. Не треба тримати в душі зло на тих, хто тебе скривдив. Треба ввійти в піст із легким серцем, пробачити своїх недругів і попросити вибачення у тих, перед ким ти винен».
В період Великого посту у кожного з нас є шанс по-новому поглянути на себе, стати добрішими, навчитися прощати, приділяти більше уваги рідним та близьким і змінити своє життя на краще. Піст є нашою жертвою Богу та підготовкою до гідної зустрічі головного свята для кожного християнина – Воскресіння Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа – Святої Пасхи.