У селі Попільня згорів храм

Згідно історичних даних с.Попільня Житомирської області засноване в 1600 році. Не дивно, що за такий тривалий час існування, розвитку, занепаду села, тут мав би бути Православний Храм. Такий і був до сьогоднішнього дня. Правда, стояв закритий вже кілька років, після того як мешканці села посварились між собою у вирішенні питання конфесійної належності церкви.

4 серпня 2018 року на світанку в с.Попільня Попільнянського району місцеві мешканці виявили загоряння приміщення храму. Було викликано пожежних, які швидко прибули на місце та розпочали гасіння загоряння.

Багатостраждальний Свято-Миколаївський храм в с.Попільня перетерпів не одну подію – прекрасні молитовні служби Богу, вінчання, хрестини, сварки жителів села, бійки.

Врешті-решт здавалось всіх влаштувала ситуація, коли церква стоїть закрита. Але ось, закрита церква теж комусь дуже заважала. За усною інформацією пожежних, по їх прибуттю на місце пожежі двері в храм були відчинені, вогонь розповсюджувався зсередини, тому було прийнято рішення проникати до джерела вогню через дах. Локалізувати загоряння було неможливо. Через деякий час безуспішної боротьби з вогнем, дерев’яні стіни храму впали, прогорілий дах накрив решту церковного приміщення. Церква повністю зруйнована. На 12 годину дерев’яні конструкції церкви ще тліли.

Неможливо без сліз і печалі дивитись на залишки прекрасного Храму, де стільки часу молились вірні Православної Церкви.

Звичайно, настоятель Свято-Миколаївської парафії звернувся до Попільнянського відділку поліції, де, також звичайно, можна навіть сказати, традиційно, у нього відмовились брати заяву про пожежу, посилаючи на те, що нема ніяких відомостей про підпал або інший злочин. Якщо було коротке замикання, то не було ніякого правопорушення. Але врешті-решт, всі мешканці села мають бути зацікавлені у встановленні справжніх причин пожежі. Не одного разу звучало, що церква належить всім селянам, значить всі мають бути зацікавлені у встановленні правди про пожежу.

Якщо приміщення загорілось через технічні причини, то, вочевидь, висновок має бути наступним. Церква не повинна стояти закрита, приміщенням треба опікуватись, берегти його, забезпечувати функціонування усіх мереж, експлуатувати його згідно встановлених технічних норм. Якщо ж пожежа виникла через те, що комусь принципово заважало приміщення, де молились православні люди, то необхідно цю істоту знайти і застосувати до неї людський закон про відповідальність.

По суті, це звернення до людей, які даремно борються з Богом, позиціонуючи себе як якісь «особливою конфесійної належності православні» - не посягайте на те, що створене вашими предками і збережене для вас та ваших потомків. Водночас це звернення й до правоохоронців – нарешті зверніть увагу на постійні правопорушення, пов’язані з церковним майном, адже це не перша церква, яка постраждала в Житомирській області. Жодного разу не було знайдено злодіїв, які крадуть церковне майно, жодна пожежа не була належним чином розслідувана і не встановлені її причини. Кожен працівник поліції теж являється українцем, мешканцем нашого краю, а значить всі ми є відповідальними за свою хату, землю, церкву.